Фальсифікат привілею князя Федька Острозького

Автор(и)

  • Ігор Анатолійович Тесленко Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Національний університет «Острозька академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2025.8.94-103

Ключові слова:

критика джерел, фальсифікати, князі Острозькі, шляхта, Річ Посполита, ранньомодерний період, історія України

Анотація

У ранньомодерний період фальшування документів було поширеним явищем. Дослідження підробок в українській історіографії почалося в ХІХ столітті, і на сьогодні виявлено вже десятки неавтентичних або сумнівних актів, серед яких великокняжі грамоти, королівські привілеї, гетьманські універсали. Утім, далеко не всі сфабриковані документи видавалися від імені правителів суверенних чи автономних держав. У цій статті проаналізовано привілей, що начебто постав у канцелярії одного з перших князів Острозьких — представників відомого аристократичного роду, що походив із Волині, але поширював свій вплив на різні регіони Великого князівства Литовського, а після 1569 р. –— і Речі Посполитої. Ідеться про датований 1431 роком документ, відповідно до якого князь Федько Острозький дарував землю Нетреба Прокопові та Лаврові Грибам-Грим’яцьким. У роботі розглянуто обставини оприлюднення джерела й наведено аргументи на користь твердження про те, що воно було сфальшоване. Документ опубліковано в додатку до статті.

Біографія автора

Ігор Анатолійович Тесленко, Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Національний університет «Острозька академія»

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії НаУКМА, керівник Центру вивчення спадщини князів Острозьких Національного університету «Острозька академія»

Посилання

  1. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie, wydane nakładem właściciela pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego, przy współudziale P. Skobielskiego i B. Gorczaka, t. I. Lwów: Z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego, pod zarządem J. Tarnawskiego, 1887.
  2. Bielski, Marcin. Kronika, wydanie Kazimierza Józefa Turowskiego. Sanok: Nakład i druk Karola Pollaka, 1856.
  3. Grushevskii, M. “Eshche o gramotakh kn. Lva galitskogo (Po povodu stati prof. Linnichenka).” Izvestiia Otdeleniia russkogo iazyka i slovesnosti Imperatorskoi akademii nauk ІХ, kn. 4 (1904): 262–283.
  4. Gwagnin, Alexander. Kronika Sarmacyey Europskiey. W Krakowie: W Drukarniey Mikołaia Loba, 1611.
  5. Hrushevskyi, Mykhailo. “Chy maiemo avtentychni hramoty kn. Lva? Krytychno-istorychna rozvidka.” Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka XLV (1902): 1–22.
  6. — — —. “Koly sfabrykovana hramota Liubarta lutskii katedri? Krytychna zamitka.” Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka LXX (1906): 71–72.
  7. Hruša, A. I. Kancyliaryia Vialikaha Kniastva Litoŭskaha 40-ch hadoŭ ХV — pieršaj palovy ХVI st. Minsk: Bielaruskaia navuka, 2006.
  8. Kamanin, I. M. “Iz istorii podlozhnykh dokumentov,” Chteniia v Istoricheskom obshchestve Nestora-letopistsa XХ, vyp. 1 (1907): 3–11.
  9. Kelembet, Stanislav. Kniazi Nesvizki ta Zbarazki: KhIII — pochatok XVI stolit, vydannia druhe, vypravlene ta rozshyrene. Kremenchuk: [N. p.], 2021.
  10. Kupchynskyi, Oleh. Akty ta dokumenty Halytsko-Volynskoho kniazivstva KhIII — pershoi polovyny XIV stolit. Doslidzhennia. Teksty. Lviv: [N. p.], 2004.
  11. Laucevic̆ius, E. Popierius Lietuvoje XV–XVIII a. Atlasas. Vilnius: Leidykla “Mintis”, 1967.
  12. Linnichenko, I. “Gramoty galitskogo kniazia Lva i znachenie podlozhnykh dokumentov kak istoricheskikh istochnikov.” Izvestiia Otdeleniia russkogo iazyka i slovesnosti Imperatorskoi akademii nauk ІХ, kn. 1 (1904): 80–102.
  13. Lvivska natsionalna naukova biblioteka im. V. Stefanyka, Viddil rukopysiv, f. 91, spr. 62; 63; 80; 200, ch. 6; 223.
  14. Miscellanea z archiŭnych i bibliiatečnych schoviščaŭ (XIV–XVII st.), padrycht. Iu.M. Mikuĺski, Bielaruskaia daŭnina 2 (2015): 131–151.
  15. Opys volodin kniazia Yanusha Ostrozkoho u Pivdenno-Skhidnii Volyni 1615 roku, uporiadnyky V. Atamanenko, I. Rybachok. Ostroh: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”, 2009.
  16. Opysy Ostrozhchyny druhoi polovyny XVI — pershoi polovyny XVII stolittia, upor. V. Atamanenko. Kyiv, Ostroh, Niu York: [N. p.], 2004.
  17. Petrushevich, A. “Peresmotr gramot, kniaziu Lvu pripisyvaemykh.” Galitskii istoricheskii sbornik ІІ (1854): 81–93, 145–187.
  18. Polishchuk, Volodymyr. “Falsyfikat pryvileiu Svydryhaila vinnytskomu (bratslavskomu) zemianynu Karpu Mykulynskomu: vid istoriohrafichnoi konservatsii faktiv do rozboru paterniv falshuvannia” (in press).
  19. Pura, Yaroslav. Kray nash u nazvakh. Ch. 4. Rivne: Perspektyva, 2002.
  20. Randin, A. V. “Gusitskaia epokha v zerkale odnoi sudby (“russkii gusit” kniaz Fridrikh Ostrozhskii).” “Zapad-Vostok”. Nauchnoprakticheskii ezhegodnik 2 (2009): 10–27.
  21. Rusakova, Yuliia. “Falshovana hramota kniazia Andriia Boholiubskoho 1159 roku: sproba kompleksnoho analizu tekstiv.” Proseminarii. Mediievistyka, istoriia Tserkvy, nauky i kultury 10 (2007): 228–302.
  22. — — —. “‘Hramoty’ Andriia Boholiubskoho i Romana Halytskoho v konteksti zemlevolodinnia Kyievo-Pecherskoho monastyria.” Proseminarii. Mediievistyka, istoriia Tserkvy, nauky i kultury 5 (2003): 79–115.
  23. Shcherbakovskii, D.M. “Fundushevaia zapis kn. Liubarta lutskoi tserkvi Ioanna Bogoslova 1322 g.” Chteniia v Istoricheskom obshchestve Nestora-letopistsa XVIII, vyp. 3–4 (1905): 61–70.
  24. Sobchuk, Volodymyr. “Pokhodzhennia volynskoi shliakhetskoi rodyny Seniut.” Tretia naukova heraldychna konferentsiia, m. Lviv, 4–5 lystopada 1993 r.: zbirnyk tez povidomlen ta dopovidei. Lviv: [N. p.], 1993, 78–80.
  25. — — —. Vid korinnia do krony: Doslidzhennia z istorii kniazivskykh i shliakhetskykh rodiv Volyni XV – pershoi polovyny XVII st. Kremenets: Kremenetsko-Pochaivskyi derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk, 2014.
  26. Stryjkowski, Maciej. Kronika Polska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi. T. II. Warszawa: Nakład Gustawa Leona Glücksberga, Księgarza, 1846.
  27. Szajnocha, Karol. Dwa lata dziejów naszych: 1646, 1648: opowiadanie i źródła. T. 2. We Lwowie: Główny skład u Karola Wilda, 1869.
  28. Teslenko, Ihor, “Boiary-zemiany-posesory Ostrozkoho kniazivstva XV–XVII st. I. Ostrozka volost: Hryby-Hrymiatski” (in press).
  29. — — —. “Fundushi ostrozkoi Mykilskoi tserkvy XIV–XVII st.” Ostrozka davnyna. Naukovyi zbirnyk 2 (2013): 147–174.
  30. — — —. “Khto ye khto v imperii ‘staroho‘ kniazia. ‘Ostrozka shliakhta’.” Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii 8 (2008): 119–133.
  31. Ukrainske literaturne Barokko. Zbirnyk naukovykh prats, vidp. red. O. V. Myshanych. Kyiv: Naukova dumka, 1987.
  32. Ukrainski humanisty epokhy Vidrodzhennia. Antolohiia. T. 2, vidp. red. V.M. Nichyk. Kyiv: Naukova dumka, 1995.
  33. Ulianovskyi, Vasyl. Kniaz Vasyl-Kostiantyn Ostrozkyi: istorychnyi portret u halerei predkiv ta nashchadkiv. Kyiv: Vydavnychyi Dim “Prostir”, 2012.
  34. Universaly Bohdana Khmelnytskoho 1648–1657, uporiadnyky I. Krypiakevych, I. Butych. Kyiv: Vydavnychyi dim “Alternatyvy”, 1998.
  35. Voitovych, Leontii. “Rodyna kniaziv Ostrozkykh”. Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka 231 (1996): 355–367.
  36. Yakovenko, Natalia. Dzerkala identychnosti. Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI — pochatku XVIII stolittia. Kyiv: Laurus, 2012.
  37. — — —. Ukrainska shliakhta z kintsia XIV do seredyny XVII stolittia. Volyn i Tsentralna Ukraina. Kyiv: Krytyka, 2008.
  38. Zatyliuk, Yaroslav. “Hramota Andriia Boholiubskoho Kyievo-Pecherskomu monastyriu.” Ruthenica VII (2008): 215–235.
  39. — — —. “Pidroblena hramota kniazia Romana Mstyslavycha Kyievo-Pecherskomu monastyriu: tekst, dzherela ta «pamiat» pro kyievo-ruske mynule yii tvortsiv (persha polovyna XVII stolittia).” Kyivska akademiia 5 (2008): 102–113.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-12

Як цитувати

Тесленко, Ігор Анатолійович. 2025. «Фальсифікат привілею князя Федька Острозького». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 8 (Грудень):94-103. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2025.8.94-103.

Номер

Том 8 (2025): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ПИТАННЯ. ПУБЛІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Ihor Teslenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).