«Давидова сколота»: історико-філологічна замітка до тексту «Повісті временних літ»

Автор(и)

  • Вадим Юрійович Арістов Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Інститут історії України НАН України; Національний музей історії України, Україна https://orcid.org/0000-0002-3094-8850
  • Марина Олексіївна Дегтяренко National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”; National Museum of the History of Ukraine, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.105-109

Ключові слова:

«Повість временних літ», гапакс, переклад, етимологія, наратив

Анотація

У статті розглянуто фрагмент статті 1097 року «Повісті временних літ», де вжито слово-гапакс «сколота» у зв’язку зі звинуваченнями володимирського князя Давида Ігоровича в осліпленні теребовльського князя Василька Ростиславича. Проаналізовано традицію тлумачення цього слова у пізньосередньовічних і ранньомодерних текстах, зокрема літописних компіляціях XV–XVI ст. та історичній праці Василя Татищева. Вдалося продемонструвати, що автори або переписувачі цих текстів точно не розуміли слова «сколота». Вони намагалися замінити його іншим висловом, переформулювати фразу або просто скоротити цей фрагмент «Повісті временних літ». Зроблено огляд варіантів перекладу відповідного місця тексту в модерних наукових перекладах на різні мови. У більшості випадків учені тлумачили слово «сколота» і відповідний відрізок хроніки відповідно до загального розуміння контексту і спираючись на художній смак. Простежено можливе походження слова. Проаналізовано його місце у хронікальному наративі, зокрема в контексті прямої прямої мови персонажів. Автори роблять висновок, що слово «сколота» має слов’янську етимологію і є одним із реліктів живого мовлення києворуської еліти.

Біографії авторів

Вадим Юрійович Арістов, Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Інститут історії України НАН України; Національний музей історії України

Кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії НаУКМА, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, науковий співробітник Національного музею історії України

v.aristov@ukma.edu.ua

Марина Олексіївна Дегтяренко, National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”; National Museum of the History of Ukraine

Кандидат філологічних наук, старший викладач Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», науковий співробітник Національного музею історії України

Посилання

  1. Aristov, Vadym, “Vasilii-Sil’vestr (o lichnosti avtora ‘Povesti vremennykh let’).” Ruthenica ХІІ (2014): 118–121.
  2. Dal’, V. I. Tolkovyi slovar’ zhyvogo velikorusskogo yazyka. Vol. 4. Moskva, 1866.
  3. Die Nestorchronik: die altrussische Chronik, zugeschrieben dem Mönch des Kiever Höhlenklosters Nestor, in der Redaktion des Abtes Sil’vestr aus dem Jahre 1116, rekonstruiert nach den Handschriften Lavrent’evskaja, Radzivilovskaja, Akademičeskaja, Troickaja, Ipat’evskaja und Chlebnikovskaja. Ins Dt. uebers. von Ludolf Müller. München, 2001.
  4. Etymolohichnyi slovnyk ukrains’koi movy u semy tomakh. T. 2. Kyiv: Naukova dumka, 1985.
  5. Etymolohichnyi slovnyk ukrains’koi movy u semy tomakh. T. 3. Kyiv: Naukova dumka, 1989.
  6. La Chronique de Nestor traduite en Français. Tome I. Paris, 1834.
  7. Lake, Justin C. “Truth, plausibility, and the virtues of narrative at the millennium”. Journal of Medieval History 35 (2009): 221–238.
  8. Litopys rus’kyi. Transl. L. Ye. Makhnovts; ed. O. V. Myshanych. Kyiv: Dnipro, 1989.
  9. Monumenta Poloniae Historica. Tom I. Lwów, 1864.
  10. Nestorův Letopis Ruský. Přeložil Karel Jaromír Erben. V Praze, 1867.
  11. Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 1. Lavrent’evskaya letopis’. Leningrad: Izdatel’stvo Akademii nauk SSSR, 1926–1928.
  12. Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 2. Ipat’evskaya letopis’. Sankt-Peterburg: Tipografiya M. A. Aleksandrova, 1908.
  13. Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 5. Vyp. 1. Sofiiskaia 1-ia letopis’. 2-e izd. Leningrad: Izdatel’stvo Rossiiskoi akademii nauk, 1925.
  14. Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 9. Nikonovskaia letopis’. Moskva: Yazyki russkoi kul’tury, 2000.
  15. Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 15. Rogozhskii letopisets. Tverskoi sbornik. Moskva: Yazyki russkoi kul’tury, 2000.
  16. Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 25. Moskovskii letopisnyi svod kontsa XV veka. Moskva – Leningrad: Izdatel’stvo akademii nauk SSSR, 1949.
  17. Povest’ vremennykh let. Eds. D. S. Likhacheva, V. P. Adrianovoi-Peretts. Sankt-Peterburg: Nauka, 1996.
  18. Povest’ vremennykh let. Chast’ pervaia. Tekst i perevod. Transl. D. S. Likhachev and B. A. Romanova, ed. V. P. Adrianova-Peretts. Moskva — Leningrad: Izdatel’stvo akademii nauk SSSR, 1950.
  19. Povist’ vrem’ianykh lit: Litopys (Za Ipats’kym spyskom). Transl., ed. V. V. Yaremenko. Kyiv: Radians’kyi pys’mennyk, 1990. http://litopys.org.ua/pvlyar/yar10.htm
  20. Powieść minionych lat. Przełożył i opracował Franciszek Sielicki. Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich — Wydawnictwo, 1968.
  21. Ridni. Henealohichne tovarystvo. Accessed 19.07.2023. https://ridni.org.
  22. Simone Lucas R. Recontar o tempo: apresentação e tradução da Narrativa dos anos passados. Tese (Doutorado). Faculdade de Filosofia, Letras e Ciências Humanas, Universidade de São Paulo, 2019.
  23. Slovar’ russkogo yazyka XI–XVII vv. Vol. 24. Moskva: Nauka, 2000.
  24. Slovnyk ukrains’koi movy. Akademichnyi tlumachnyi slovnyk (1970–1980). Accessed 19.07.2023. http://sum.in.ua/s/skolochuvaty; http://sum.in.ua/s/skolochuvatysja.
  25. Slovnyk ukrains’koi movy XVI — pershoi polovyny XVII st. Vol. 10. L’viv, 2003.
  26. Slovnyk ukrains’koi movy XVI — pershoi polovyny XVII st. Vol. 14. L’viv, 2008.
  27. Słownik staropolski. Tom III, zeszyt 4. Wrocław — Warszawa — Kraków, 1961.
  28. Słownik staropolski. Tom VIII, zeszyt 3. Wrocław — Warszawa — Kraków, Gdańsk, 1978.
  29. Słownik staropolski. Tom ХІ, zeszyt 2. Kraków, 1996.
  30. Sreznevskiy, I. I. Materialy dlya slovarya drevnerusskogo yazyka po pis’mennym pamyatnikam. T. 2. Sankt-Peterburg: Tipografiya Imperatorskoy akademii nauk, 1902.
  31. Sreznevskiy, I. I. Materialy dlya slovarya drevnerusskogo yazyka po pis’mennym pamyatnikam. T. 3. Sankt-Peterburg: Tipografiya Imperatorskoy akademii nauk, 1912.
  32. Tatischev, V. N. Sobranie sochinenii. T. II i III. Istoriia Rossiiskaia. Chast’ vtoraia. Moskva: Ladomir, 1995.
  33. Tatischev, V. N. Sobranie sochinenii. T. IV. Istoriia Rossiiskaia. Chast’ vtoraia. Moskva: Ladomir, 1995.
  34. The Russian Primary Chronicle. Laurentian text. Translated and edited by Samuel Hazzard Cross and Olgerd P. Sherbowitz-Wetzor. Cambridge, Massachusetts, 1953.
  35. Tolochko, Aleksei, “Esche raz o letopistse Vasilii-Sil’vestre”. Ruthenica XVI (2021): 158–159.
  36. Traducción de la “Crónica De Néstor”. http://pvl.obdurodon.org/translation/spanish.pdf.
  37. Wielki słownik W. Doroszewskiego / https://sjp.pwn.pl/.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-24

Як цитувати

Арістов, Вадим Юрійович, і Марина Олексіївна Дегтяренко. 2023. ««Давидова сколота»: історико-філологічна замітка до тексту ‘Повісті временних літ’». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 6 (Листопад):105-9. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.105-109.

Номер

Том 6 (2023): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ПИТАННЯ. ПУБЛІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Vadym Aristov, Maryna Dehtiarenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).