Невідоме джерело щодо участі прп. Іова (Ієзекиїля) Княгиницького в посольстві афонського Ватопедського монастиря 1592 року

Автор(и)

  • Сергій Вікторович Шумило Міжнародний інститут афонської спадщини; Інститут історії України НАН України; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Україна https://orcid.org/0000-0001-7041-7766

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.110-117

Ключові слова:

Ватопед, Ватопедський монастир, Свята Гора, Афон, Прикарпаття, Манявський скит, Іов Княгиницький, Ієзекиїль Княгиницький, Іван Вишенський, чернецтво

Анотація

Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які по-новому розкривають і доповнюють свідчення про життя та діяльність українського подвижника, церковно-культурного діяча та святого Іова (Ієзекиїля) Княгиницького (бл. 1550–1621), зокрема щодо афонського періоду його біографії та закордонних подорожей у складі посольств Ватопедського монастиря. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу введено документи зі справи про приїзд із території Речі Посполитої до Смоленська делегації Ватопедського монастиря від 1592 р. у складі еклесіарха та старця Герасима й ченців Ієзекиїля та Іоникія. На основі аналізу записів у цих документах, а також аналізу помітів від 1596 р. у рукописному слов’янському Євангелії-тетр із бібліотеки Ватопедського монастиря (Slavic 1) встановлено, що згаданий у них ватопедський чернець Ієзекиїль є тим самим Ієзекиїлем Княгиницьким, який згодом прийняв постриг до схими з ім’ям Іов і доклався до відродження та реформування православного чернецтва в західноукраїнських землях. Наголошено, що документ підтверджує достовірність запису у житії Іова Княгиницького, написаному вже після його смерті учнем Ігнатієм із Любарова. Аналіз записів у цих документах, а також помітів у рукописному слов’янському Євангелії-тетр кінця XIV ст., яке зберігається у бібліотеці Ватопеду, дає змогу більш точно датувати час перебування Княгиницького у Ватопедському монастирі. Встановлено, що разом із ним там жив інший чернець о. Сава. Висловлено припущення, що разом із ними деякий час міг перебувати при Ватопедському монастирі й інший відомий український церковно-культурний діяч і письменник-полеміст прп. Іоанн Вишенський. Зазначено, що наприкінці XVI ст. при Ватопедському монастирі ймовірно діяла група українських ченців-книжників. У подальшому спостерігається встановлення тісніших зв’язків і контактів Ватопедського монастиря з українським православним чернецтвом та козацтвом.

Біографія автора

Сергій Вікторович Шумило, Міжнародний інститут афонської спадщини; Інститут історії України НАН України; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Кандидат історичних наук, доктор теології (ThDr.), директор Міжнародного інституту афонської спадщини (м. Київ), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри культурології Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України

Посилання

  1. Akty Russkogo na Svyatom Afone monastyria sv. velikomuchenika i celitelia Panteleimona. Kyiv: Tip. KPL, 1873.
  2. Bantysh-Kamenskij, N. N. Reestry grecheskim delam moskovskogo arhiva kollegii inostrannyh del. Moskva, 2001.
  3. Chencova, V. G. “Pisec Nikolaj Armiriot i Krest tsaria Konstantina: K istorii sviazej Vatopedskogo monastyrya s Rossiej v XVII veke”. Palaeoslavica 19 (2) (2011): 60–109.
  4. Drahan, M. “Skytu Maniavskoho rozvytok i zanepad”. In Skyt Maniavskyi i Bohorodchanskyi ikonostas. Zhovkva, 1926.
  5. Fonkich, B. L. “Chudotvornye ikony i svyashchennye relikvii hristianskogo Vostoka v Moskve v ser. XVII v.”. In Ocherki feodal’noj Rossii. Vyp. 5, 89–91. Moskva, 2001.
  6. Fonkich, B. L. Grechesko-russkie svyazi ser. XVI — nach. XVIII v.: Grecheskie dokumenty moskovskih hranilishch: Katalog vystavki. Moskva, 1991.
  7. [Grigorovich-Barskij, V. G.]. Vtoroe poseshchenie Svyatoj Afonskoj Gory Vasiliya Grigorovicha-Barskogo im samim opisannoe. Sankt-Peterburg, 1887.
  8. Ihnatii z Liubartova. “Zhytie y zhyzn prepodobnoho ottsa nasheho Iova, y o skonchaniy eho, y o sostavleniy sviataia obytely Skytskyia, vkrattse spysano”. In Zoria Halytskaia yako album na hod 1860, 225–250. Lviv, 1860.
  9. Mertzimekis, N. “Epitrachelion aux inscriptions dédicatoires et liturgiques du tsar Fiodor Ier Ivanovitch (1584–1598), conservé au monastère de Vatopedi au Mont Athos”. Annuaire de L’Université de Sofia “St. Kliment Ohridski” 99 (18) (2017): 59–69.
  10. Miskevka, V., & F. Marinesku. “Roksandra Hmel’nickaia (doch’ Vasiliya Lupu) i ee zaveshchanie ot 15 yanvarya 1667 g.”. In Factorul feminin în istorie: culegere de studii şi documente, 197–214. Chişinău, 2012.
  11. Murav’ev, A. N. Snosheniya Rossii s Vostokom po delam cerkovnym. Vol. 1–2. Sankt-Peterburg, 1858–1860.
  12. Mytsko, I. Z. Ostrozka sloviano-hreko-latynska akademiia. Kyiv, 1990.
  13. Pavlikianov, K. “A Short Catalogue of the Slavic Manuscripts in Vatopedi”. Byzantina. Symmeikta 10 (1996): 295–325.
  14. Pavlikianov, K. The Athonite Monastery of Vatopedi from 1462 to 1707. Sofia, 2008.
  15. Pavlikianov, K. “Vatopedi and Agathoupolis. The Evidence Provided by an Unknown Document Kept in Vatopedi Archives”. Περὶ Θρᾴκης 6. Ξάνθη (Xanthe) (2009): 33–43.
  16. Pavlikianov, K. “Slavyanskoto pris’stvie v svetogorskite obiteli Alipiev manastir i Vatoped prez k’snoto srednovekovie (Slavyanskoe prisutstvie v afonskih monastyryah Alipiu (ili Alopou) i Vatopedi v period pozdnego srednevekov’ya)”. Svetogorska Obitel Zograf 3 (1999): 179–185.
  17. Păltănea, P. “Vechi locaşuri de cult şi viatş bisericească în sudul Moldovei pînă în anul 1864”. In Monumente istorice şi izvoare creştine, 212–213. Galati, 1987.
  18. Păltănea, P. Pelgrimaciya ili puteshestvennik chestnogo ieromonaha Ippolita Vishenskogo, postrizhenca svyatyh strastoterpec Borisa i Gleba katedri arhiepiskopii Chernegovskoj vo svyatoj grad Ierusalim. Moskva, 1876.
  19. Petrushevich, A. S. “Pravoslavnyj monastyr’-skit v Manyave Galickoj”. Vestnik Zapadnoj Rusi, 1865–1866 gg. 4 (2) (1865): 1–10.
  20. Petrushevich, A. S. Svodnaia halytsko-russkaia letopys s 1600 po 1700 h. Lviv, 1874.
  21. Pidgajko, V. G. “Iov Knyaginickij”. In Pravoslavnaya enciklopediya. T. 25, 280–287. Moskva: Cerkovno-nauchnyj centr “Pravoslavnaya enciklopediya”, 2011.
  22. Porfirij (Uspenskij), ep. Istoriya Afona. Sankt-Peterburg, 1892.
  23. Rossijskij gosudarstvennyj arhiv drevnih aktov (RGADA), f. 52.
  24. Rossiya i grecheskij mir v XVI veke. 2 t., eds. S. M. Kashtanov, L. V. Stolyarova, B. L. Fonkich. Moskva: Nauka, 2004.
  25. Shumilo, S. V. Starec Ioann Vishenskij: afonskij podvizhnik i pravoslavnyj pisatel’-polemist. Materialy k zhizneopisaniyu «blazhennoj pamyati velikogo starca Ioanna Vishenskogo Svyatogorca. Kyiv: Vidavnichij vіddіl UPC, 2016.
  26. Shumilo, S. V. “The First Russian Monks on Mount Athos”. In Mount Athos and Russia: 1016 – 2016. Oxford, 2018.
  27. Shumilo, S. V. “Ruska Uspenska lavra na Afoni ta Antonii Pecherskyi”. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal 542/5 (2018): 4–20.
  28. Shumilo, S. V. “Knyha zboru mylostyni za 1761–1764 rr. z arkhivu Vatopedskoho monastyria yak dzherelo do istorii ukrainsko-afonskykh zviazkiv u XVIII st.”. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal 570/3 (2023): 164–175.
  29. Shumilo, S. V. “Lysty z afonskoho Vatopedskoho monastyria na Sich do P. Kalnyshevskoho ta I. Hloby (1767–1768 rr.)”. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal 562/1 (2022): 180–189.
  30. Shumilo, S. V. “Pershyi davnoruskyi monastyr na Afoni ta yoho zviazky z Kyivskoiu Russiu: 1000 rokiv”. In Afonskoie nasledie 5–6 (2017): 46–82.
  31. Shumilo, S. V. “Uchastie v antiunijnom soprotivlenii v Ukraine igumena Afonskogo Panteleimonova monastyria arhimandrita Matfeya i ego sviazi s Ioannom Vishenskim i Kiprianom Ostrozhaninom”. Rocznik Teologiczny LXI/4 (2019): 631–649.
  32. Tselevych, Yu. A. Istoriia Skytu Maniavskoho vraz z sbornykom hramot, lystiv i deiakykh sudovykh dokumentov dotychnykh toho monastyria. Lviv, 1887.
  33. Velykyi Skyt u Karpatakh. 3 t. T. 1: Pateryk Skytskyi. Synodyk, ed. M. Kuhutiak. Ivano-Frankivsk, Lviv: Manuskrypt-Lviv, 2013.
  34. Wagilewicz, J. D. Monastyr Skit w Maniawie. Lwów, 1848.
  35. Παυλικιανωφ, Κ. Σλάβοι μοναχοί στό Άγιον “Ορος άπό τον Γ ώς τον ΙΖ’ αιώνα. Θεσσαλονίκη, 2002.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-24

Як цитувати

Шумило, Сергій Вікторович. 2023. «Невідоме джерело щодо участі прп. Іова (Ієзекиїля) Княгиницького в посольстві афонського Ватопедського монастиря 1592 року». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 6 (Листопад):110-17. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.110-117.

Номер

Том 6 (2023): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ПИТАННЯ. ПУБЛІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Serhii Shumylo

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).