Олицькі зем’яни князя Станіслава Радзивила в останній третині XVI ст.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2022.5.5-12

Ключові слова:

Радзивили, Олицька ординація, клієнтела, зем’яни

Анотація

У фокусі статті перебуває одна з груп клієнтели великого литовського маршалка (1592–1595) і жмудського старости (1595–1599) князя Станіслава Радзивила (1559–1599) – зем’яни Олицької волості. Серед іншого розглянуто суперечливе питання термінології та класифікації магнатської клієнтели, здійснено спробу реконструкції персонального складу, походження, обов’язків і майнового становища тієї категорії слуг, які на умовному праві посідали землю в межах володінь згаданого аристократа. Метою статті є аналіз групи олицьких «ленників» князя Станіслава Радзивила й висвітлення складних усталених зв’язків між патроном і представниками його клієнтели. Зокрема, підкреслено значення не лише матеріальних, а й символічних взаємин між контрагентами. Перша спроба представлення колективного портрета олицьких зем’ян виявила деякі цікаві закономірності й відкрила нове коло питань, які потребують подальшого дослідження.

Біографія автора

Marharyta Stafiichuk, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Стафійчук Маргарита Владиславівна – магістр історії НаУКМА, аспірант Докторської Школи імені родини Юхименків НаУКМА

m.stafiychuk@ukma.edu.ua

Посилання

  1. AGAD, Archiwum Radziwiłłów. Dział ХІ. Zespół 354, sygnatura 66, 68.
  2. Augustyniak, U. Dwór i klientela Krzysztofa Radziwiłła (1585–1640). Mechanizmy patronatu. Warszawa: Wydawnictwo naukowe “Semper”, 2001.
  3. Balabushevych, T. A. Ahrarna istoriia Halychyny druhoi polovyny XVIII st. Kyiv: Naukova dumka, 1993.
  4. Baranovych, O. Narysy mahnatskoho hospodarstva na pivdni Volyni u XVIII st. Kyiv, 1926.
  5. Bobrowicz, J. Dodatek do Herbarza Polskiego Kaspra Niesieckiego. Lipsk, 1844.
  6. Boniecki, A. Herbarz Polski. T. 2. Warszawa, 1900.
  7. Boniecki, A. Herbarz Polski. T. 10. Warszawa, 1907.
  8. Chowańska, E. “Testament Stanisława Radziwiłła, księcia na Ołyce i Nieświeżu starosty generalnego żmudzkiego z 8 września 1598 roku, znajdujący się w zbiorach Archiwum Głównego Akt Dawnych w Warszawie”. In Białostockie teki historyczne. T. 12, 247–264. Białystok, 2012.
  9. Dovbyshchenko, M. Volynska shliakhta u relihiinykh rukhakh (kinets XVI – persha polovyna XVII st.). Kyiv: PP Serhiichuk M. I., 2008.
  10. Kempa, T. Mikołaj Krzysztof Radziwiłł Sierotka. Warszawa: Wydawnictwo naukowe “Semper”, 2001.
  11. Kulakovskyi, P. Kantseliariia Ruskoi (Volynskoi) metryky 1569–1673 rr. Studiia z istorii ukrainskoho rehionalizmu v Rechi Pospolytii. Lviv, 2002.
  12. Kurtyka, J. “Problem klienteli moznowladczej w Polsce póznosredniowiecznej”. In Genealogia. Wladza i spoleczenstwo w Polce Sredniowiecznej, 47–124. Wydawnictwo naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 1999.
  13. Lulewicz, H. “Radziwiłł Stanisław (1559–1599)”. In Polski Słownik Biograficzny, t. XXX, 363–367. Wrocław, 1987.
  14. Malczewska, M. Latyfundium Radziwiłłów w XV do połowy XVI w. Warszawa; Poznań: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1985.
  15. Markina, V. Magnatskoe pomest’e Pravoberezhnoj Ukrainy vtoroj poloviny HVIII veka (social’no-jekonomicheskoe razvitie). Kiev, 1961.
  16. Mełeń, A. “Ordynacje w dawnej Polsce”. In Pamiętnik Historyczno-Prawny. Lwów, 1929.
  17. Monchak, A. Nerivna pryiazn. Kliientarni vzaiemyny v istorychnii perspektyvi. Kyiv: Tempora, 2020.
  18. Niesiecki, K. Herbarz Polski powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowodów urzędowych, wyd. J. N. Bobrowicz. T. IV. Lipsk, 1839.
  19. Niesiecki, K. Herbarz Polski powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowodów urzędowych, wyd. J. N. Bobrowicz. T. V. Lipsk, 1840.
  20. Niesiecki, K. Herbarz Polski powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowodów urzędowych, wyd. J. N. Bobrowicz. T. VI. Lipsk, 1841.
  21. Niesiecki, K. Herbarz Polski powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowodów urzędowych, wyd. J. N. Bobrowicz. T. VIII. Lipsk, 1841.
  22. Niesiecki, K. Herbarz Polski powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowodów urzędowych, wyd. J. N. Bobrowicz. T. X. Lipsk, 1845.
  23. Polishchuk, V. “Uriadnytskyi klan lutskoho starosty kniazia Bohusha Koretskoho (na prykladi Lutskoho zamkovoho uriadu 1561–1567 rr.)”, Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk 8–9 (2004): 266–298.
  24. Sobchuk, V. “Z istorii zemlevolodin shliakhetskykh rodiv iz kniazhymy tytulamy u Pivdennii Volyni XV – pershoi polovyny XVII stolit”. Zapysky NTSh 240 (2000): 333–360.
  25. Starchenko, N. Chest, krov i rytoryka. Konflikt u shliakhetskomu seredovyshchi Volyni (druha polovyna XVI – XVII stolittia). Kyiv: Laurus, 2014.
  26. Starchenko, N. “Stosunky pana i sluhy «rukodainoho» v konteksti uiavlen pro virnist i zradu (Volyn ta Naddniprianshchyna v kintsi XVI – pershii polovyni XVII st.)”. Sotsium 6 (2006): 85–129.
  27. Starchenko, N. “Umotsovani – prokuratory – pryiateli. Khto vony? (stanovlennia instytutu advokatury na Volyni v kintsi XVI st.)”. Sotsium 1 (2002): 114.
  28. Teslenko, I. “Khto ye khto v imperii staroho kniazia. «Ostrozka shliakhta»”. Sotsium 8 (2008): 119–133.
  29. Teslenko, I. “Kliientella kniazia Vasylia-Kostiantyna Ostrozkoho”. In Ostrozka akademiia XVI–XVII st. Entsyklopediia, 144–152. 2 ed. Ostroh, 2011.
  30. Teslenko, I. “Marshalky dvoru kniaziv Ostrozkykh XVI–XVII st.” Patrimonium. Studii z rannomodernoi istorii Tsentralno-Skhidnoi Yevropy 1 (2015): 60–71.
  31. Tomkowicz, S. “Ołyka (29 rycin w tekście i 2 tablice)”. In Prace komisji historji sztuki w Polsce. T. 3, 1–37. Kraków: Polska akademia umiejętności, 1923.
  32. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv. F. 22, op. 1, spr. 8 (aktova knyha Kremenetskoho zemskoho sudu, 1592–1593 r.); spr. 30 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1583 r.); spr. 31 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1584 r.); spr. 34 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1585 r.); spr. 37 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1587 r.); spr. 38 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1590 r.); spr. 45 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1594 r.); spr. 50 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1597 r.); spr. 70 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1604 r.); spr. 77 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1606 r.); Spr. 89 (aktova knyha Lutskoho grodskoho sudu, 1610–1612 rr.).
  33. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv. F. 26, op. 1, spr. 5 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1585 r.); spr. 7 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1590 r.); spr. 9 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1594 r.); spr. 10 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1596 r.); spr. 11 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1597 r.); spr. 12 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1598 r.); spr. 13 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1599 r.); spr. 61 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1588-1589 rr.); spr. 62 (aktova knyha Lutskoho zemskoho sudu, 1595 r.).
  34. Voronchuk, I. Naselennia Volyni v XVI – pershii polovyni XVII st.: rodyna, domohospodarstvo, demohrafichni chynnyky. Kyiv, 2012.
  35. Yakovenko, N. Ukrainska shliakhta z kintsia XIV do seredyny XVII st. (Volyn i Tsentralna Ukraina). Kyiv: Krytyka, 2008.
  36. Źródła dziejowe, wyd. A. Jabłonowski. T. 19: Ziemie ruskie. Wołyń i Podole. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1889.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-28

Як цитувати

Stafiichuk, Marharyta. 2022. «Олицькі зем’яни князя Станіслава Радзивила в останній третині XVI ст». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 5 (Грудень):5-12. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2022.5.5-12.

Номер

Том 5 (2022): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

ЛЮДИНА В ЧАСІ Й ПРОСТОРІ

Ліцензія

Авторське право (c) 2022 Marharyta Stafiichuk

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).