Образ «соціалістичних містечок» у Харкові та Запоріжжі в путівниках у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

Анотація

У статті проаналізовано образ «соціалістичних містечок» Харкова («Новий Харків») і Запоріжжя («Шосте селище») на сторінках міських путівників у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Зроблено висновок, що образи «соціалістичних містечок» у Харкові й Запоріжжі мають подібний набір маркерів, проте по-різному були вписані у культурний простір Харкова й Запоріжжя. Обидва збудовано поруч зі знаковими промисловими підприємствами (ХТЗ і Дніпрогес), відповідно до нових принципів містобудування. Життя в цих містечках сприяло налагодженню соціалістичного побуту робітників. Технічні параметри «Нового Харкова» та «Шостого селища» також схожі: житлові квартали із розвиненою соціальною інфраструктурою (школи, лікарні, клуби та ін.), велика кількість зелених насаджень.
У 1950–1980-х рр. у культурному ландшафті Харкова образ «соцмістечка» був динамічним і позитивним. «Новий Харків» був самостійним туристичним об’єктом, кінцевим пунктом одного з головних туристичних маршрутів містом. Його простір був самодостатнім. Діяльність ХТЗ забезпечувала стійкість сенсу буття та мови опису «соцмістечка». Економічна криза призвела до розпаду заводської соціальної структури, відбулось розмивання сенсу існування «соцміста», з простору перебування (за К. Лінчем) воно перетворилося на простір транзиту. У 1990-ті рр. було втрачено функціональне й ідеологічне значення «Нового Харкова». Автори путівників зосередили увагу передусім на центральних районах міста. Це призвело до символічного забуття та «герметизації» «Нового Харкова». Скерованість на себе не давала змоги «соцмістечку» вписатися у символічний ландшафт Харкова у перші два десятиріччя незалежності.
«Соцмістечко» Запоріжжя на сторінках путівників було зразковим, проте транзитним простором. Типовий екскурсійний маршрут містом починався із Дніпрогесу і вів далі центральним проспектом, до залізничного вокзалу. Метафори опису «соцмістечка» («робітниче», «місто-сад» тощо) стали основою для практики саморепрезентації Запоріжжя. Зазначимо, що власна назва «соцмістечка» – «Шосте селище» – з’явилась на сторінках путівників лише у роки незалежності України. Образ зразкового простору, сформований на сторінках путівників, використала місцева влада як символ успішного розвитку міста. «Соцмістечко» стало простором перебування, а розмова про нього у публічному дискурсі почала відбуватись у дискурсі зберігання історико-культурної спадщини.