Образ і за образом: побожність князя Станіслава Радзивила (1559–1599) в історіографії та релігійних практиках

Автор(и)

  • Маргарита Владиславівна Стафійчук Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна https://orcid.org/0000-0002-3985-0630

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2024.7.102-110

Ключові слова:

Радзивили, Річ Посполита, Волинь, побожність, харитативна діяльність, ранньомодерний період

Анотація

У фокусі статті перебуває формування образу побожності першого олицького ордината князя Станіслава Радзивила (1559–1599). Зокрема, здійснено спробу простежити етапи формування образу побожного князя-католика та притаманних йому рис на базі гербівників та іншої геральдичної літератури ранньомодерного періоду, із залученням історіографії пізніших століть. Крім аналізу формування образу побожності олицького ордината у статті розглянуто відомості про релігійні практики та харитативну діяльність князя Радзивила. Перша спроба дослідження образу «Побожного» володаря Олики виявила певні невідповідності між трансльованим образом Станіслава Радзивила та його практичними утіленнями у діяльності князя як ордината і патрона, що відкрило нове коло питань, які потребують подальшого дослідження.

Біографія автора

Маргарита Владиславівна Стафійчук, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

магістр історії, аспірантка Докторської школи імені родини Юхименків НаУКМА, асистентка кафедри історії НаУКМА

m.stafiychuk@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Archiwum domu Radziwiłłów, “Scriptores Rerum Polonicarum”. Т. 8. Kraków, 1885.
  2. Chowańska, E. “Testament Stanisława Radziwiłła, księcia na Ołyce i Nieświeżu starosty generalnego żmudzkiego z 8 września 1598 roku, znajdujący się w zbiorach Archiwum Głównego Akt Dawnych w Warszawie”. Białostockie teki historyczne 12 (2012): 247–264.
  3. Dovbyshchenko, M. Volynska shliakhta u relihiinykh rukhakh (kinets XVI – persha polovyna XVII st.). Kyiv: PP Serhiichuk M. I., 2008.
  4. — — —. “Zabuti imena ukrainskoi istorii: Kniaz Stanislav Radzyvill “Pobozhnyi” u podiiakh relihiinoho zhyttia Volyni druhoi polovyny XVI st.”. V Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Olyka i Radzyvilly v istorii Volyni ta Ukrainy. Materialy XVIII Volyn. nauk.-prakt. istor.-kraiezn. konf. Lutsk, 2006.
  5. Dunin-Karwicki, J. Z zamglonej i niedawno mienionej przeszłości: Wołyńskie opowiadania historyczne. T. 1. Warszawa, 1901.
  6. — — —. Z zamglonej i niedawno mienionej przeszłości: Wołyńskie opowiadania historyczne. T. 2. Warszawa, 1902.
  7. Jaroszewicz, F. Matka świętych Polska albo Żywoty świętych, błogosławionych, wielebnych, świątobliwych, pobożnych Polaków y Polek. Kraków, 1767.
  8. Jasnowski, J. Mikołaj Czarny Radziwiłł (1515–1565) Kanclerz i marszałek ziemski Wielkiego Księstwa Litewskiego, wojewoda wileński. Oświęcim: Napoleon V, 2014.
  9. Kempa, T. “Urzędnicy i klienci Mikołaja Krzysztofa Radziwiłła Sierotki”. Lituano-Slavica Posnaniensia Studia Historica 9 (2003): 195–221.
  10. — — —. Mikołaj Krzysztof Radziwiłł Sierotka. Warszawa: Wydawnictwo naukowe “Semper”, 2001.
  11. Lulewicz, H. “Radziwiłł Albrycht”. V Polski Słownik Biograficzny, 135–140. Wrocław, 1987.
  12. — — —. “Radziwiłł Mikołaj Krzysztof”. V Polski Słownik Biograficzny. T. 30, 342–349. Wrocław: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.
  13. — — —. “Radziwiłł Stanisław”. V Polski Słownik Biograficzny. T. 30, 363–367. Wrocław: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.
  14. Niesiecki, K. Herbarz Polski powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowodów urzędowych. Wyd. J. N. Bobrowicz. T. 8. Lipsk, 1841.
  15. — — —. Korona polska przy złotej wolności starożytnemi rycerstwa polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego klejnotami ozdobiona. T. 3. Lwów: drukarnia Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740.
  16. Okolski, S. Orbis Polonus splendoribus coeli, triumphis mundi, pulchritudine animantium condecoratus, in quo antiqua Sarmatorum gentiliata pervetusta nobilitatis insignia etc. specificantur et relucent. Vol. 3. Kraków, 1643.
  17. Paprocki, B. Herby rycerstwa polskiego na pięcioro ksiąg rozdzielone. Kraków, 1584.
  18. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 7. Red. Bronisław Chlebowski, Filip Sulimierski, Władysław Walewski. Warszawa, 1886.
  19. Starowolski, Szymon. Monumenta Sarmatarum, viam universae carnis ingressorum. Cracoviae: in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655.
  20. Stecki, T. J. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym ta archeologicznym. T. 1. Lwów: Zakład nar. im. Ossolińskich, 1864.
  21. — — —. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym ta archeologicznym. T. 2. Lwów: Zakład nar. im. Ossolińskich, 1871.
  22. — — —. Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki. Kraków, 1888. Teodorovych. N. Istoryko-statystycheskoe opysanye tserkvei y prykhodov Volynskoi eparkhyy. T. 2. Pochaev, 1889.
  23. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Księstwo Żmudzkie (XV–XVIII wiek). Pod redakcją Andrzeja Rachuby. Warszawa, 2015.
  24. Voronchuk, I. “Zhyttievi priorytety kniazia Stanislava Radzyvilla”. V Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Olyka i Radzyvilly v istorii Volyni ta Ukrainy. Materialy XVIII Volyn. nauk.-prakt. istor.-kraiezn. konf. Lutsk, 2006.
  25. Wijuk Kojałowicz. A. Herbarz Rycerstwa W.X. Litewskiego tak zwany Compendium o Klejnotach albo Herbach, których Familie Stanu Rycerskiego w Prowincjach Wielkiego Xiestwa Litewskiego Zazywaja. Kraków, 1897.
  26. Wobe, M. F. Icones familiae ducalis Radivilianae ex originalibus in gazophylacio ordinationis ab antiquo servatis picturis desumptae. Nesvisii, 1758.
  27. Yakovenko, N. Paralelnyi svit: Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI–XVII stolit. Kyiv: Krytyka, 2002.
  28. Zaiats, A. Urbanizatsiinyi protses na Volyni v XVI — pershii polovyni XVII stolittia. Lviv, 2003.
  29. Źródła dziejowe. T. 19. Ziemie ruskie. Wołyń i Podole. Wyd. A. Jabłonowski. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1889.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-16

Як цитувати

Стафійчук, Маргарита Владиславівна. 2024. «Образ і за образом: побожність князя Станіслава Радзивила (1559–1599) в історіографії та релігійних практиках». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 7 (Грудень):102-10. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2024.7.102-110.

Номер

Том 7 (2024): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ПИТАННЯ. ПУБЛІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ

Ліцензія

Авторське право (c) 2024 Marharyta Stafiichuk

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).