Локалізація топографічних об’єктів на рукописному плані-схемі Львова 1686 року

Автор(и)

  • Мар’яна Львівна Долинська НУ «Львівська політехніка»; Український католицький університет, Україна https://orcid.org/0000-0002-0604-4691
  • Маркіян-Любарт Володимирович Кирчів Український католицький університет, Україна https://orcid.org/0009-0006-9329-845X

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2024.7.123-131

Ключові слова:

рукописна мапа, реєстр шосового податку, ранньомодерний Львів, Галицьке передмістя, історична топографія, вулиця, старе русло, Богоявленське братство

Анотація

У студіях з історичної топографії та історичної географії поряд із традиційними для історика писемними джерелами рівноцінним джерелом виступають картографічні матеріали. Унікальною і цінною пам’яткою для вивчення адміністративно-топографічного устрою Галицького передмістя Львова магдебурзького періоду є рукописна карта-схема північної частини цього передмістя, датована 1686 р., накреслена олівцем із чорнильними написами і помітками на паперовому аркуші без заголовка або назви. Порівняння рукописної схеми з також унікальним, нестандартним фіскальним документом — реєстром шосового податку від 1607 р., укладеним під керівництвом чи за авторством львівського урядника Станіслава Ансеріна, — дає змогу локалізувати або уточнити розташування всіх топографічних об’єктів, нанесених на мапу. Це стосується ліній пробігання комунікацій: вулиць «від костелу бернардинів», Широкої, Гончарської, «вулиці Слюсарської і Котлярської», Пальчиковської, «вулички до Вороблячого млину», Соколівської, Волоського гостинця, Волоського мосту, Волоської рогачки. Чітко зображено протікання водних артерій: основного (старого) і штучного русел ріки Полтви, основного русла її притоки, названої в картографічному документі Серетом, а також Канонічого і Вороблячого млинів. Позначено місця розташування церкви Богоявлення з цвинтарем (подвір’ям), школою, шпиталем і домогосподарствами братчиків Богоявленського передміського братства. Унікальним є відтворення окремих шанців і валів четвертої лінії фортифікацій Яна Бернса та муру новозбудованого монастиря кармелітів черевичкових. Крім прикладних уточнень щодо мікротопографії північної частини Галицького передмістя Львова, аналіз рукописної мапи 1686 р. і її порівняння з шосом 1607 р. дає змогу висновувати і більш узагальнювальні позиції, зокрема щодо ранньомодерного дуального сприйняття поняття «вулиці» як лінійного або полігонального утворення, а також пояснення вживаних у тогочасних документах форм «передня вулиця» і «тильна вулиця». Спостереження над композицією мапи-схеми схиляє до версії, що її виконали на замовлення Богоявленського братства, церква якого становила для братчиків ментальний центр світу.

Біографії авторів

Мар’яна Львівна Долинська, НУ «Львівська політехніка»; Український католицький університет

доктор історичних наук, доцент кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка», професор кафедри історії Українського католицького університету

Маркіян-Любарт Володимирович Кирчів, Український католицький університет

магістр історії, керівник проєктів та програм Центру розвитку навчання та викладання Українського католицького університету

Посилання

  1. Dolynska, Maryana. Istorychna topohrafiia Lvova XIV–XIX st. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, 2006.
  2. — — —. “Istorychna topohrafiia samovriadnykh peredmist mista Lvova XVI – XVIII st.”. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk 9 (2005): 214–224.
  3. — — —. “Neopublikovanyi spysok ‘Holovnoho inventaria sta laniv...’ 1608 r. dlia mista Lvova”. Naukovi zoshyty istorychnoho fakltetu Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka: Zbirnyk naukovykh prats 7 (2005): 89–105.
  4. — — —. “Retseptsiia kulturnoho kraievydu Halytskoho peredmistia Lvova u fiskalnykh dokumentakh 1607–1608 rr.”. Ukrainian Historical Review | Ukrainskyi istorychnyi ohliad 2 (2023): 121–137.
  5. — — —. “Veryfikatsiia roztashuvannia okremykh topohrafichnykh obiektiv i deiakykh nazv halytskoho peredmistia Lvova stanom na 1607–1608 roky”. V Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. T. 275. Pratsi Komisii spetsialnykh (dopomizhnykh) istorychnykh dystsyplin, 377–382. Lviv, 2022.
  6. Kapral, Myron. Bohoiavlenske bratstvo Lvova u XVIII st.: doslidzhennia ta materialy. Lviv, 2016.
  7. Krypiakevych, Ivan. Istorychni prokhody po Lvovi. Lviv, 1991.
  8. Kryshtalovych, Uliana. “Lviv u kartohrafichnykh dzherelakh XIV — seredyny XX st.”. V Atlas ukrainskykh istorychnykh mist. T. 1. Lviv. Red. M. Kapral, 4–14. Kyiv: DNVP Kartohrafiia, 2014.
  9. Kyrchiv, Markiian-Liubart “The Main Inventory of the One Hundred Lans...” of Lviv (1608) by Stanislav Anserin: Re-Publication and Translation”. Ukrainian Historical Review | Ukrainskyi istorychnyi ohliad 2 (2023): 101–120.
  10. Okonchenko, Ihor, & Olha Okonchenko. “Ukriplennia Lvova XVII st.”. V Atlas ukrainskykh istorychnykh mist. T. 1: Lviv. Red. M. Kapral, 45–50. Kyiv: DNVP Kartohrafiia, 2014.
  11. Opysy peredmist Lvova XVI–XVIII stolit. Ed. Andrii Feloniuk. Lviv, 2014.
  12. Yuzefovych Yan Tomash. Istoriia Lvivskoho arkhyiepyskopstva (1614–1700). Red. Kapral, Myron, Klymenko, Iryna, pereklad Kapral M. Lviv, 2023.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-16

Як цитувати

Долинська, Мар’яна Львівна, і Маркіян-Любарт Володимирович Кирчів. 2024. «Локалізація топографічних об’єктів на рукописному плані-схемі Львова 1686 року». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 7 (Грудень):123-31. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2024.7.123-131.

Номер

Том 7 (2024): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ПИТАННЯ. ПУБЛІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ

Ліцензія

Авторське право (c) 2024 M. Dolynska, M.-L. Kyrchiv

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).