Спільна історія та віра Русі й Московії у чолобитних київських ієрархів до московських царів і московських патріархів (1620–1680-ті роки)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3417.2019.2.59-66

Ключові слова:

Київська митрополія, Московське царство, милостиня, чолобитна, вища православна ієрархія

Анотація

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. зароджуються контакти між православним населенням Речі Посполитої і населенням Московського царства. До московських правителів, зокрема, зверталися православні шляхтичі та представники руського духовенства з проханнями надати допомогу у боротьбі з римо-католиками й уніатами. Перша задокументована згадка про подібні посольства представників Київської митрополії припадає на 1583 р., коли до Москви прибули ієромонах та старці Києво-Печерського монастиря. Активізувалися ці контакти після невизнання польським королем Сиґізмундом ІІІ відновленої 1620 р. вищої православної ієрархії. Відтепер представники Київської митрополії шукали матеріальної допомоги з боку московського царя. Саме до Москви вони відправляли посольства і надсилали чолобитні з проханнями про милостиню. Натомість в очах представників царського двору київські прохачі, які і все руське населення Речі Посполитої, були єретиками. Подібне ставлення спонукало київських прохачів вдаватися у своїх листах до різноманітних стратегій, які б переконали царя у необхідності надати допомогу православним монастирям і церквам Речі Посполитої. Серед таких риторичних засобів та формул-кліше можна, зокрема, згадати апеляції до спільної історії та віри Русі й Московії. У цій статі буде зроблено спробу охарактеризувати цей риторичний засіб та проаналізувати, в яких випадках і наскільки вдало київські ієрархи використовували подібні риторичні засоби.

 

Матеріал надійшов 18.02.2019

Біографія автора

Mariia Motuz, Київський університет імені Бориса Грінченка

магістр історії НаУКМА, аспірантка Київського університету імені Бориса Грінченка

Посилання

  1. Akty, otnosyashchiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii, sobrannye i izdannye arheograficheskoj komissiej. T. 3: 1638–1657. Sankt-Peterburg: Izd. Arheograf. Komissii, 1861.
  2. Arkhiv Yugo-Zapadnoy Rossii. izdavayemyy vremennoy komissiyey dlya razbora drevnikh aktov. vysochayshche uchrezhdennoy pri Kiyevskom. Podolskom i Volynskom general-gubernatore (Kiyev. 1863).
  3. Eyngorn, Vitaliy. Ocherki istorii Malorossii v XVII v. Snosheniya malorossiyskogo dukhovenstva v tsarstvovaniye Alekseya Mikhaylovicha. Moskva: Obshchestvo istorii i drevnostey rossiyskikh, 1899.
  4. Florya, Borys. “Episkopy, pravoslavnaya znat’ i bratstva: Voprosy o reforme cerkvi v poslednih desyatiletiyah XVI veka” Brestskaya uniya 1596 g. i obshchestvenno-politicheskaya bor’ba na Ukraine i v Belorussii v konce XVI - nachale XVII veka. CH. 1. 1996.
  5. Florya, Borys. “Episkopy, pravoslavnaya znat’ i bratstva: Voprosy o reforme cerkvi v poslednih desyatiletiyah XVI veka”. In Brestskaya uniya 1596 g. i obshchestvenno-politicheskaya bor’ba na Ukraine i v Belorussii v konce XVI – nachale XVII veka. CH. 1. 1996.
  6. Florya, Borys. “Izbranie carya Mihaila”. Istoricheskij vestnik 2 (2013).
  7. Florya, Borys. “Kievskij mitropolit Petr (Mogila) i russkaya vlast’: evolyuciya vzaimootnoshenij” Vestnik cerkovnoj istorii (3/4) (2013).
  8. Florya, Borys. “Polozhenie pravoslavnoj i katolicheskoj cerkvej v Rechi Pospolitoj: Razvitie nacional’no-konfessional’nogo vtoroj polovine XVI veka”. In Brestskaya uniya 1596 g. i obshchestvenno-politicheskaya bor’ba na Ukraine i v Belorussii v konce XVI – nachale XVII veka.CH. 1. 1996.
  9. Hodana, T. Między królem a carem. Moskwa w oczach prawosławnych Rusinów – obywateli Rzeczypospolitej (na podstawie piśmiennictwa końca XVI– połowy XVII stulecia). Kraków, 2008.
  10. Hudziak, Borys. “Pravoslavni mandrivnyky XVI stolittia na shliakhu z Osmanskoi imperii do skhidnoslovianskykh zemel”.
  11. In Mappa Mundi. Zbirnyk na ukovykhpratsna poshanu Yaroslava Dashkevychaznahodyyoho 70-richchia, 1996.
  12. Iakovenko, Natalya. Paralelnyi svit. Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI–XVII st. Kyiv: Krytyka, 2002.
  13. Kharlampovich, Konstantin. Malorossiyskoye vliyaniye na velikorusskuyu tserkovnuyu zhizn. Kazan: Izdaniye Knigomagazin M. A. Golubeva, 1914.
  14. Kinan, Edward. Rosiiski istorychni mify. Kyiv: Krytyka, 2002.
  15. Kohut, Zenon. Korinnia identychnosty. Studii z rannomodernoi ta modernoi istorii Ukrainy. Kyiv: Krytyka, 2007.
  16. Kulіsh, Panteleymon. Materialy dlya istorii vossoyedineniya Rusi. Moskva, 1877.
  17. Morozov, O. “Politychna diialnist ukrainskoi pravoslavnoi iierarkhii v dobu «Ruiny»: yepyskop Mefodii (Maksym Fylymonovych)”. In Hromadianski protystoiannia v istorii Ukrainy: vid neporozumin i rozbratu do natsionalnoi konsolidatsii. Nizhyn, 2013.
  18. Oparina, Tat’yana. “Ukrainskoe duhovenstvo i Moskovskij patriarhat v seredine XVII veka: kontakty i konflikty (vopros ob otnoshenii k kievskomu blagochestiyu v russkih cerkovnyh krugah)”. In Pravoslavie Ukrainy i Moskovskoj Rusi v XV–XVII vekah: obshchee i razlichnoe. Moskva, 2012.
  19. Oparina, Tat’yana. Inozemcy v Rossii XVI–XVII vv. Moskva: Progress-Tradiciya, 2007.
  20. Pamyatniki, izdannyye Kiyevskoy Komissiyey dlya razbora drevnikh aktov (Kiyev. 1897).
  21. Rusyna, Olga. “Kyiv yak sanctacivitas u moskovskii ideolohii ta politychnii praktytsi XIV–XVIst”. In Istynu vstanovliuie sud istorii». Zbirnyk na poshanu Fedora Pavlovycha Shevchenka. 2004.
  22. Rychka, Volodymyr. Lytsar dukhu: Volodymyr Velykyi v istorii ta pamiati. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2015.
  23. Sakal, Yevheniia. “The Embassy of Lazar Baranovych to Moscow in 1684: Gifts, Request and Other Expenses”, Kyivska Akademiia 14 (2017).
  24. Savchenko, Cerhii, Moskoviia ochyma Ukrainy-Rusy XVI–XVII st.
  25. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist 15 (2006–2007): 282–297.
  26. Tarasov, S. Do pytannia pro roldukhovenstva v podiiakh Ruiny. Istoriohrafichnyi aspekt problemy. Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Istoriia. Politolohiia 1 (2012).
  27. Vossoyedineniye Ukrainy s Rossiyey. Dokumenty i materialy v trekh tomakh (Moskva, 1953).
  28. Zaborovskiy, Lev. Katoliki, pravoslavnyye, uniaty. Problemy religii v russko-polsko-ukrainskikh otnosheniyakh kontsa 40-kh – 80-kh gg. XVII v. Dokumenty. Issledovaniye. Chast 1. Istochniki vremeni getmanstva B. M. Khmelnitskogo (Moskva: Pamyatniki istoricheskoy mysli, 1998).
  29. Zatyliuk, Yaroslav. “Moshchi” kniazia Volodymyra u posolstvakh kyivskykh tserkovnykh iierarkhiv do Moskvy XVII stolittia”. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi 15 (2015).
  30. Zatyliuk, Yaroslav. “Spadkoiemtsi”, “vlasnyky” ta “okhorontsi” kyievo-ruskoi spadshchyny v uiavlenniakh meshkantsiv Hetmanshchyny druhoi polovyny XVII stolittia”. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal 5 (2011).

##submission.downloads##

Як цитувати

Motuz, Mariia. 2019. «Спільна історія та віра Русі й Московії у чолобитних київських ієрархів до московських царів і московських патріархів (1620–1680-ті роки)». Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 2 (Грудень):59-66. https://doi.org/10.18523/2617-3417.2019.2.59-66.

Номер

Том 2 (2019): Наукові записки НаУКМА. Історичні науки

Розділ

СТАТТІ

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Mariia Motuz

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).