Військове мистецтво Богдана Хмельницького та інших козацьких командувачів протягом 1648–1651 рр.: досягнення, недоліки і невтішний фінал
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-3417.2019.2.67-73Ключові слова:
Богдан Хмельницький, повстання, воєнне мистецтво, козаки, коронна арміяАнотація
Повстання Б. Хмельницького стало поворотною подією в історії Речі Посполитої, а 1648 р. історики слушно вважають за момент, що розмежовує часи її слави й могутності від доби упадку. Поразки коронних військ під Корсунем, Пилявцями, Батогом тощо, фактичні «капітуляції» під Зборовом і Жванцем засвідчили не лише кризу старопольського військового мистецтва, а й складну суспільно-економічну ситуацію в польсько-литовській державі. Розсудливим намаганням вирішити «козацьке питання» мирним шляхом бракувало передбачливості й сміливості, а спроби реформування державного устрою були зведені нанівець унаслідок громадянської війни (рокошу Любомирського) 1665–1666 рр. Козацька Україна (Гетьманщина) також переживала складні часи: здобуту в 1649 р. фактичну незалежність від Речі Посполитої вже за п’ять років було формально втрачено; козацьке військове мистецтво після короткочасного підйому в середині XVII ст., через брак реформ, які майже неможливо було проводити в умовах безкінечних воєн, а також брак відповідної волі у більшості наступних після Б. Хмельницького гетьманів, швидко стало на шлях невідворотної стагнації. Головною метою статті є оцінка розвитку військового мистецтва Богдана Хмельницького та інших козацьких командувачів протягом 1648–1651 рр., аналіз їхніх успіхів і помилок у цей часовий проміжок, а також пояснення причин великих козацько-татарських перемог у перші роки повстання під проводом Хмельницького. Наприкінці дослідження я пояснюю, чому знані звитяги з 1648–1651 рр., а також комплекс соціально-економічно-політичних змін, що мав місце на землях сучасної України в середині XVII ст., закінчилися де-факто поразкою.
Матеріал надійшов 10.03.2019
Посилання
- Arhiv Jugo-Zapadnoj Rossii, ch. 3, t. 4, Kiev, 1914.
- Biernacki, Witold. Łojów 31 lipca 1649. Działania wojenne na Litwie w latach 1648–1649, Zabrze-Tarnowskie Góry: Inforteditions, 2014.
- Biernacki, Witold. Żółte Wody-Korsuń 1648, Warszawa: Bellona, 2008.
- Chuhlib, Taras. Kozaky i tatary. Ukrainsko-krymski sojuzy 1500–1700 rokiv. Kyiv: Vydavnychyj dim “Kyevo-Mohylianska akademia”, 2017.
- Dokumenty ob Osvoboditelnoj vojne ukrainskogo naroda 1648–1654 gg, sost. P. Gudzenko, Kiev, 1965.
- Franz, Maciej. “Król i hetman. Rozważania na tle postaci Mikołaja Potockiego”. In Wobec króla i Rzeczpospolitej. Magnateria w XVI–XVIII wieku, red. E. Dubas-Urwanowicz i J. Urwanowicz, 689–703. Kraków: Avalon, 2012.
- Gorowyj, Anatolij. Zabutyj mytropolyt Sylwestr Kosow. Kyiv: Nash chas, 2015.
- Relacje wojenne z pierwszych lat walk polsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu “Ogniem i Mieczem” (1648–1651), wstęp i oprac. M. Nagielski. Warszawa, 1999.
- Teodorczyk, Jerzy. “Dramat jazdy polskiej. Przyczyny porażek wojsk koronnych w walkach z Kozakami zaporoskimi w latach 1648–1652”. In Epoka “Ogniem i mieczem” we współczesnych badaniach historycznych, red. M. Nagielski, 121–137. Warszawa: DIG, 2000.
- Tsentralnyj derzavnyj istorychnyj arhiv Ukrajny, m. Kyiv. f. 28, op. 1, spr. 85.
- Wasilewski, Dariusz. Hetman wielki koronny Mikołaj Potocki – hetman zhańbiony? Warszawa: Prohibita, 2016.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Ivan Gavryliuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).