Проблема визначення статусу жінки на цукровому виробництві: «женщина» – «полурабочая» – «рабочая» (на прикладі цукрових заводів Київської губернії, 1880-ті – початок 1900-х рр.)

Анотація

У статті автор розглядає проблему визначення статусу жінки в цукровій промисловості Російської імперії пореформеного періоду. На прикладі цукрових заводів Київської губернії 1880-х – 1905 рр. проілюстровано складний процес визначення ролі та місця жінки у професійній структурі промислових закладів такого типу. Адже жінки здебільшого поповнювали склад некваліфікованої частини робітництва, залишаючись у нижній частині ієрархії промислового робітництва. І якщо розподіл робітників чоловіків здійснювався здебільшого за параметром «кваліфікації» (кваліфікований/не- кваліфікований робітник), то жінок – за гендерним параметром.
Архівні матеріали фондів фабричної інспекції та внутрішньозаводської документації свідчать, що жінок-працівниць найчастіше виокремлювали в категорію «женщина», рідше – «полурабочая», а ще рідше – «рабочая». Такий розподіл суттєво відрізнявся від розподілу серед чоловічої частини робітництва («рабочий/полурабочий»). Адже жінку, яка працювала у промисловому просторі, сприймали переважно не як повноцінну одиницю трудового ресурсу, а як доповнення до кваліфікованої чоловічої праці. Однак запропонована автором цього дослідження модель («женщина» – «по- лурабочая/рабочая») відкрила інший кут зору, згідно з яким професійна позиція жінки не була чітко зафіксованою і де-факто могла змінюватись, незалежно від типу виконуваної роботи (кваліфікована чи некваліфікована). Все дає змогу стверджувати, що доба індустріалізації та модернізації все-таки надавала жінкам (хоч і незначний) простір можливостей для реалізації власної праці.