«Директор України». Поведінкові механізми та специфіка професійних відносин першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-3417.2021.4.48-55Ключові слова:
Петро Шелест, радянська партійно-державна номенклатураАнотація
На підставі детального вивчення та аналізу корпусу архівних джерел і свідчень сучасників подано характеристику методів і принципів Петра Шелеста з добору кадрів на ключові посади в Українській РСР, його стосунків із підлеглими у процесі роботи, формування найближчого кола соратників. Проведено аналіз персонального складу політбюро ЦК КПУ в 1963–1972 роках. Спираючись на мемуарні джерела, вивчено риси характеру, описано особисті якості, своєрідність стосунків першого секретаря ЦК КПУ з підлеглими, вищим керівництвом радянської держави та членами родини. Проукраїнський курс керівника республіканської партійної організації дістав відображення і в авторській книжці «Україно наша Радянська», що побачила світ у 1970 р. На перший погляд відверто ідеологічно-пропагандистська, праця Петра Шелеста наочно демонструвала увагу республіканської партійно-державної еліти до соціально-економічних проблем України, зацікавлення її історією та культурою. Автор статті з’ясовує основні тенденції у розвитку системи пільг і привілеїв радянської номенклатури у період «застою». Виявлено причини та закономірності, які зумовили скинення Петра Шелеста з політичного Олімпу.
Посилання
- “Ia lychno holosoval za vynos Stalina iz Mavzoleia”. Bulvar Hordona, aprelia 15, 2008.
- Kapto, Aleksandr. Na perekrestkakh zhyzni: Polytycheskye memua- ru. Moskva: Sots.-humanyt. znanyia, 2003.
- Kriuchkov, Heorhii. Trudnye uroki. Razdumia byvsheho partyinoho rabotnyka. Kharkov, 2009.
- Liashko, Aleksandr. Hruz pamiaty: Trylohyia. Vospomynanyia. Kn. 3. “Na stupeniakh vlasti”. Kyev: Delovaia Ukrayna, 2001. Lozytskyi, Volodymyr. Politbiuro TsK Kompartii Ukrainy: istoriia, osoby, stosunky (1918–1991). Kyiv: Heneza, 2005.
- Lysenkov, N., Sorokyn, A. “Fydel Kastro ubil olenia, dvukh kozlov i kabana...”. Za ramkamy bezmiatezhnykh arkhivnykh snimkov – ostraia borba v sovetskykh verkhakh”. Rodyna 2 (2019). Shelest, Petro. “Spravzhnii sud istorii shche poperedu”. Spohady, shchodennyky, dokumenty, materialy. Uporiad.: V. Baran, O. Mandebura, Yu. Shapoval, H. Iudynkova; za red. Yu. Shapovala. Kyiv: Heneza, 2004.
- Shteinle, Oleksii. “Vykhidtsi z Kharkova u vyshchii lantsi radianskoi nomenklatury (1950–1970-ti roky)”. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu XXXVIII (2014): 229–230.
- Steshys, O. “Pilhy ta pryvilei kerivnoi partiinoi nomenklatury Ukrainskoi RSR u 1964–1985 rr.: materialno-pobutovyi ta likuvalno-ozdorovchyi aspekt”. Literatura ta kultura Polissia 71 (2012): 224.
- Steshys, O. “Osoblyvosti kadrovykh perestanovok u kerivnii partiinii nomenklaturi URSR (druha polovyna 60-kh – persha polovyna 80-kh rr. XX st.)”. Literatura ta kultura Polissia 72 (2013): 241–252.
- Trofimova, N. “Leonid Kravchuk: Shcherbytskyi ne vvazhav Krav- chuka perspektyvnoiu postattiu...”. Den, liutoho 22, 2003.
- Vasyliev, O. “Sviate slovo sovist”. Silski visti, bereznia 22, 1989. Vasyliev, Valerii. “Pershi sekretari obkomiv Kompartii Ukrainy v radianskii upravlinskii systemi (seredyna 50-kh – pochatok 60-kh rr. XX st.)”. Ukraina XX stolittia: kultura, ideolohiia, polityka 15 (2009): 323.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Oleh Bazhan
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).