Найдавніші годоніми Львова
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-3417.2021.4.80-90Ключові слова:
Львів, назви вулиць, пізнє середньовіччя, міські книгиАнотація
У статті, після відбору і укладення бази даних із найдавнішими назвами вулиць Львова з опублікованих джерел (книги уряду ради та лавничого суду, двох міських книг прибутків та видатків і лавничої книги, що охоплюють період 1382–1448 рр., хоч і з певними проміжками), після перекладу знайдених назв із латинської і німецької мов, за допомогою генетичного методу, вказано на тривалі стадії формування годонімів та зафіксовано перші письмові згадки про них. Також запропоновано поділити знайдені назви на два типи: годоніми, які вживали з денотатом «вулиця», і годоніми, у яких денотата не було (проте вони незмінно виконували інформативну функцію). Запропоновано окреслювати ці типи як власні назви й описові назви вулиць. Проведено спробу умовно локалізувати кілька назв та розтлумачити їх походження. Після аналізу ланцюжків формування назв, оскільки на передмістях не зафіксовано багато назв, визначено, що територія передмість у згаданий час освоювалася досить повільно, і також доведено, що майже всі знайдені назви вулиць у середмісті Львова усталилися до середини XV ст.
Посилання
- Dolynska, Mariana. “A New Method of classification of Named Items of 16th–18th Century Suburbs of Lviv”. Studia Geohisto- rica 8 (2020): 45–57.
- Dolynska, Mariana. “Pochatky prostorovoi lokatsii Lvova v ostannii tretyni ХІІІ stolittia”. Misto: istoriia, kultura, suspilstvo 6 (2019): 39–46.
- Dolynska, Mariana. “Retrospektyvna metoda doslidzhennia zabudovy seredmistia Lvova”. In Urbanistychno-arkhitekturni problemy mist Halychyny, 56–62. Lviv, 1996.
- Dolynska, Mariana. Lviv: prostir na tli meshkantsiv ХІІІ–ХІХ st. Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho katolytskoho universytetu, 2014.
- Dyba, Yurii. “Planuvalna struktura Davnoho Lvova”. In Istoriia Lvova. T. 1. Period vid pershoi litopysnoi zghadky pro Lviv (1256) do vkhodzhennia mista u sklad imperii Habsburhiv (1772), 72–76. Lviv, 2006.
- Isaievych, Yaroslav. “Iak vynyklo misto pid nazvoiu Lviv”. In Lviv: Istorychni narysy, 14–23. Lviv, 1996.
- Kapral, Myron. “Vlasnyky nerukhomosty seredmistia Lvova 30– 40-kh rokiv XVI stolittia u svitli shosovykh reiestriv (sotsiotopohrafichnyi aspekt)”. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka 233: Pratsi Istorychno-filosofskoi sektsii (1997): 148–181.
- Krypiakevych, Ivan. “Toponimika staroho Lvova”. Naukovo-informatsiinyi biuleten arkhivnoho upravlinnia URSR 5 (67) (1964): 85–87.
- Krypiakevych, Ivan. Istorychni prokhody po Lvovi. Lviv: Kameniar, 1991.
- Melnyk, Borys. Dovidnyk pereimenuvan vulyts i ploshch Lvova. XIII–XX stolittia. Lviv: Svit, 2001.
- Mohytych, Roman. “Planuvalna struktura lvivskoho seredmistia i problemy yoho datuvannia”. Zapysky NTSh 227 (1994): 279–288. Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. Tom І. Najstaesza księga miejska 1382–1389. Lwow, 1892.
- Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. Tom ІI. Księga przychodow i rozchodów miasta 1404–1414. Lwow, 1896.
- Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. Tom ІII. Księga przychodow i rozchodów miasta 1414–1426. Lwow, 1905. Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. Tom IV. Księga ławnicza miejska 1441–1448. Lwow, 1921.
- Tyszka, Przemysław. Obraz przestrzeni miejskiej Krakowa XIV–XV wieku w świadomości jego mieszkańców. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2001. Zubrytskyi, Denys. Khronika mista Lvova. Lviv: Tsentr Yevropy, 2006. Zymorovych, Bartolomei. Potriinyi Lviv: Leopolis Triplex. Lviv: Vydavnytstvo “Tsentr Yevropy”, 2002.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Orysya Vira
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).